Мудрі діти

Південний берег Темзи — земля, на якій здавна будували театри та інші розважальні заклади столиці Англії. Дівчатка-близнюки Дора і Нора Шанс народилися тут 75 років тому 23 квітня, в день народження Шекспіра, і все життя провели за лаштунками й на сцені місцевих вар'єте. Їх батьком вважається Перегрін Хазард — він народився теж 23 квітня, тільки 100 років тому, і ... у нього теж є брат-близнюк — Мельхіор, великий шекспірівський актор, справжній батько Дори та Нори. Це — зав'язка першої постановки Емми Райс в її новій театральній компанії (яку Емма теж нагородила назвою «Мудрі діти») і потужне відсилання до улюбленої шекспірівської теми близнюків і супутньої їм плутанини.

Важко уявити складніший для постановки роман, ніж «Мудрі діти» сучасного британського класика Анджели Картер, творчість якої критики зарахували до народженого в Латинській Америці магічного реалізму. Якщо хто і міг адекватно адаптувати цей британський варіант «Ста років самотності» - то тільки Емма Райс, режисер, яка під час свого недовго правління в «Глобусі» (2016-2018) продемонструвала, які сюрреалістичні світи вона вміє створювати на сцені.

«Мудрі діти» - це заплутана історія родини, розказана однієї з сестер-близнюків, Дорою Шанс. Історія, наповнена символами, відсиланнями до Шекспіра і стрибками в часі протягом майже всього XX століття, які, змішуючись, створюють неймовірний ефект: як уві сні, тут можливо буквально все.

У виставі Емми Райс і відбувається буквально все: вар'єте 20-х і 30-х років; лялькові вставки, великі шекспірівські постановки часів царювання Лоуренса Олів'є і позачасові шекспірівські пристрасті в стилі «Отелло», «Гамлета» і «Короля Ліра», секс, фатальні сімейні прокляття, вічні театральні інтриги та несамовиті проблеми батьків і дітей. Все це зливається в яскравий, буйний театральний балаган, який зачаровує. Прекрасним бонусом стали музичні номери від Іена Росса в діапазоні від ренесансних балад до нестаріючої класики джазу — зрештою, не дарма рефреном через постановку проходить слоган: «Яка радість танцювати та співати!».

Балаган Емми Райс, проте, зачепить і тих, хто звик думати над виставами: адже, крім іншого, це інтелектуальний квест, в який зашиті не тільки алюзії на Шекспіра, але і безліч актуальних тем (фемінізм, права меншин, класове розшарування, право жінки на вибір свого шляху, самопізнання).

Серця британських критиків безумовно були полонені усім й відразу: в одній з рецензій після прем'єри вистави критик написав: «Зірки, як вас мало, чому я можу поставити лише п'ять?»